ІСТОРІЯ ЛІЦЕЮ

Історія ліцею починається з 1860 року з відкриттям школи на території села. Але навчання в ній переривалось до 1882 року. У пореформенний період царизм, проводив політику, яка ґрунтувалась на реакційних началах православ’я, самодержавства і народності . Прагнення широких народних мас до письменності направляло їх на упертий опір самодержавства, яке було найбільшим ворогом народної освіти. Царський уряд не дбав про розвиток культури народних мас, зовсім не відпускав грошей на будівництво шкіл, на шкільне приладдя та ін., тому перша школа в селі була в найманій хаті селянина. Першими вчителями школи були – піп і дяк. В 1885 році була перейменована в церковну-парафіяльну. На утримання школи відпускалось дуже мало коштів. В 1895 році школа переходить на утримання волості. При школі була стандартна бібліотека. У школі здебільшого навчались діти заможних селян, а для бідняків ця мізерна наука була недоступна. Вчилися в школі тільки до 3-х класів, але більшість учнів і їх не закінчувала. В 1898 р. була побудована школа за кошти громадян села. Приміщення старої школи ще збереглося, але в силу кількаразових перебудов – прийшло в непридатність. З 1897 року вводяться в практику весняні перевідні екзамени. В школі вивчались предмети: російська і слов’янська мови, арифметика, історія й Закон Божий. До 1914 року школа була трьохкласна а в 1914 році навесні був перший випуск 4-го класу школи. Учні 1-3 класів навчались в приміщенні школи, а 4-ий клас навчався в поповій хаті. Навчання було платним. Та хіба знаходиться у бідного селянина зайва копійка на зошит чи підручник та плату за навчання? Протягом усього дореволюційного часу жодна людина не дістала середньої та вищої освіти. В 1914 році почалась перша світова війна і діти не вчились аж до революції - листопада 1917 року. В 1918-1920 роках в Слобідці-Рихтівській була двохкомплектна школа. Вона містилась в пристосованому будинку в західній частині села. В період громадянської війни школа не працювала, тому більшу частину часу школа була закрита, а жадна до знань дітвора мріяла про мирний час, коли можна буде спокійно сісти за парти. І такий час настав. В післявоєнні роки до мирної праці приступали слобідчани. Восени, цікаві до всього, діти спішили в школу. Бажаючих вчитись було багато і старе приміщення школи не вміщало всіх. Сільська Рада і комітет незаможних селян передали школі найкращий будинок у селі - бувший будинок священника. У 1927-1929 роках сільська школа одержала від сільської Ради ще 2 бувших будинки куркулів. Збільшилась кількість вчителів. Кожний клас мав свого учителя, учні забезпечувались підручниками й зошитами. Уже в 1928-1929 навчальних роках в школі навчались майже всі діти села віком 8-12 років. Назріла необхідність дати дітям можливість продовжувати навчання після закінчення 4-го класу трудової школи. З 1928 по 1935 рік в школі щорічно працювали по 4-5 вечірніх класів, в яких навчались 80-100 чоловік неписьменних і малописьменних. З цими класами працювали вчителі. Багато жителів села, які закінчили лікнеп, полюбили книгу, навчались на різних короткотермінових курсах трактористів, комбайнерів, шоферів, рільників та інших, стали активними працівниками та організаторами колгоспу. Але наприкінці червня 1941 року мирна праця людей була перервана віроломним нападом німецько-фашистських загарбників. 10 липня 1941 року в Слобідку–Рихтівську увійшли фашистські загарбники. Встановлюючи свої порядки на селі, вони насамперед закрили школи. Фашистські варвари знищили значну частину книжок художньої та історичної літератури. В 1942 році німецькі окупанти почали примусово забирати молодь, в тому числі вчителів школи, на роботу в Німеччину. 4 квітня 1944 року, село було повністю визволене від ворога. З 15 квітня 1944 року Слобідсько-Рихтівська школа відновила навчання. При важких умовах та недостатках підручників і зошитів учні добре відвідували школу. На шматках старого паперу учні виготовляли таблиці, карти та інше унаочнення. Школа охопила всіх дітей навчанням, але учителів було мало. В 1945 році, після закінчення війни змінилося обличчя школи. Класи були укомплектовані, викладачів стало більше. В 1959 році у зв’язку зі збільшення кількості учнів та нестачею приміщень вирішено з південного боку будувати нове двоповерхове крило з великим актовим залом та просторими навчальними класами. В 1965 році будівництво закінчене і школа розташовується в єдиному приміщенні. З 1985 по 1989 роки силами місцевого колективного господарства та підшефного комбінату будівельних матеріалів зведено харчоблок та спортивний зал площею 350 кв.м, На жаль, дані приміщення введено в експлуатацію лише нещодавно.